Етнографія і музеєзнавство як самостійні історичні дисципліни розвиваються близько 150 років і за цей час накопичили величезний обсяг матеріалів, що виступають інформаційними джерелами для вивчення давньої слов’янської орнаментальної традиції. Найважливішими з них, безперечно, є зразки орнаментів, відтворених на предметах матеріальної культури – одязі, побутових речах, будівлях тощо. Кілька поколінь фахівців самовіддано збирали, зберігали і вивчали безцінні для нас свідчення високого культурного рівня і вражаючих знань наших Пращурів. Бентежить лише той факт, що у цьому подвижництві не виникло б потреби, якби існувала спадкоємність традиції, а грандіозні знання, віковий досвід народу не перетворилися на навмисно зашорене міфічне минуле.

  1 Коли люди не знають свою історію, вони починають вивчати чужу, жити нав’язаними стереотипами, виконувати чиюсь волю. Такими людьми легко керувати, тому чужорідні звичаї впроваджувалися в нашому народі ретельно і цілеспрямовано. Поняття „пошлий” стало синонімом низькопробності, вульгарності, чогось неприйнятного, бо все, що походить від притаманних корінному народу традицій було незрозуміло „пришлим” людям, прибульцям з інших місцевостей. Якщо ми зараз не сприймаємо власну бувальщину, устрій життя наших батьків і дідів, то це значить, що ми дивимося на свою історію очима чужинців і оцінюємо їхніми мірками. Хіба це гідне ставлення до свого народу? Але поки ми співаємо свої пісні у найтяжчі і найрадісніші хвилини, відчуваємо у національному одязі щось велике і магічне, збираємося на свята навколо вогнища і прикрашаємо себе вінками з польових квітів, Душа народу житиме, закликаючи до невмирущої Традиції.

   Конструктивний підхід до розуміння орнаментальної графіки вимагає відверто визнати, що сучасна історична наука зайшла у глухий кут завдяки базовій концепції походження людини від мавпи і поступової еволюції. Першими державними утвореннями прийнято вважати цивілізації Месопотамії, тобто розвиненому людському суспільству, здатному створювати не лише примітивні форми господарювання, дають не більше п’яти тисяч років. Цьому протирічать тисячі артефактів, знайдених по всьому світу, але їх називають фальсифікатами або просто ігнорують, щоб не ламати вигідну певним колам історичну доктрину. Народи світу мають набагато давнішу і цікавішу історію, і хтось дуже не хоче, щоб вони її згадали.

   Так само в еволюційній концепції розглядають етнографи символи орнаментів, створюють хибні системи наслідування образної графіки, суперечливі трактування семантики орнаментів. Написані великі наукові праці, де лише висуваються версії розуміння тих чи інших елементів орнаментів. Так, наприклад, важко зрозуміти логіку дослідника, який стверджує, що ромб – це символ Сонця, але його не зображували у вигляді кола, тому що це технологічно складно. Надумані трактовкиі плутанина, що через них виникла, пов’язані з навмисним ігноруванням ведичних знань, а вони знаходяться поряд з нами як пам’ятки усної народної творчості, численні артефакти, мудрість і досвід Предків кожного Роду. Треба лише бажання зрозуміти, відкрити очі, розум і Душу.

   Традиційний геометричний орнамент є суттєвою частиною давніх сакральних знань, і вірне розуміння змісту орнаментації вкрай важливе, бо ця символіка впливає на долю, здоров’я, взагалі життя людини. Орнаменти треба вміти читати, як тексти, написані словами. Але вони несуть не тільки інформацію, а й певні єнергії, бо являють собою моделі діючих у Всесвіті конструкцій. У народі дбайливо передавали із покоління в покоління образні схеми і зміст орнаментів. Прості люди розуміли їх дещо спрощено. Справжнім, істотним змістом володіли волхви і жреці, обізнані у задумі Божому, тобто у принципах побудови і подібності кожної структури у Всесвіті.

   Сучасна наука впритул наблизилася до розуміння цієї величної конструкції, виявила її у багатьох явищах, знайшла парадоксальні закономірності, що пов’язують суттєво різні об’єкти, але ще не зуміла поєднати окремі фрагменти знань між собою. Цьому заважають диференціація знань, консерватизм мислення, авторитарність, атеїзм. Як поєднати кут нахилу земної осі до плоскості її орбіти, кут між атомами молекули так званої „мертвої” води, температуру, при якій відбувається загибель клітини біологічного організма і, наприклад, кут крою традиційних чоловічих штанів, що красномовно називалися у народі „портами”? Що спільного між переліченими явищами і системами? Число 66,6 – число життя. Це про нього сказав Іоанн Богослов: „Кто имеет ум, сочти ... число человеческое”.

   2Конструкція, що лежить в основі будь-яких структур Всесвіту, створена за принципами Золотої пропорції. Її базова конфігурація може бути представлена на площині у вигляді піраміди, розділеної горизонтальними перетинами на три рівні, кожен з яких відноситься до наступного у золотому співвідношенні 1,618. Згаданий кут 66° знаходиться у верхівці трикутників, що спираються на основу кожного з рівнів. Система рухається і дихає в межах 6% від визначених параметрів, це допуск коливання і при більших відхиленнях відбуваються критичні для існування системі наслідки. Це стосується як природних творінь, так і всього, що зроблено людьми.

   Сакральна геометрія дає відповіді на всі запитання, вказує рамки Кона буття, збагнути які життєво важливо для людини, але для цього необхідні бажання, воля і зусилля, велика праця розуму і Душі. Тому і відкривалися ці знання людям відаючим, яких, судячи з джерел, що до нас дійшли, раніше було немало. Ось хоча б такі пісні, записані М.І. Ашмаріним у селах Казанської губернії (чуваський фольклор), сповіщають про сприйняття людьми орнаментів на одежі:

Рукава рубашки белой пригожие,
На рукаве письмена имеются,
Как прочтешь письмена эти,
Есть в них имя родни нашей.
                    ***
Надела я рубашку белую,
Подол-рукава в письменах.
Письмена на рукаве прочла я:
Надо уходить с наступлением вечера.
Прочла я письмена на подоле:
С наступлением утра надо прийти.

   Єдина орнаментальна система існувала на всій території Євразійського континенту, що свідчить про спільність знань і світосприйняття усіх народів, що тут проживали у давнину. Деякі історичні процеси призвели до втрати значної частини ведичних знань, ізконними носіями яких були слов’янські роди. І сьогодні, коли зовнішні політичні впливи розбурхують розбрат у слов’янському світі, варто звернути особливу увагу на нашу кровну, тобто сокровенну єдність і спільність традиції в усіх куточках нашої великої землі – Сибіру і України, Скандинавії і Болгарії, Далекого Сходу і Прибалтики. Не треба особливих навичок, щоб побачити нашу культурну ідентичність у найдрібніших рисах, навіть в орнаментальній писемності.

   У минулі часи люди легко розуміли значення усіх деталей одежі, але тільки жреці могли скласти орнамент, що найбільше відповідав особливостям людини, був пов’язаний з її родовим корінням, здібностями, кастовою належністю, статусом, досягненнями, призначенням і перспективами подальшого розвитку. Ми ж розглянемо більш детально найпоширеніші орнаментальні елементи – ромб і Алатир.