Рослинні візерунки завжди прикрашали народне вбрання. Між тим, їхні гармонійні природні форми, відтворені у художній образності і з довершеною майстерністю, не були суто декоративним оздобленням – це функціональні обережні, захисні інструменти, і саме в такій якості їх сприймали і використовували.

   Рослинні мотиви в орнаментації традиційного вбрання.

  Рослинні візерунки завжди прикрашали народне вбрання. Між тим, їхні гармонійні природні форми, відтворені у художній образності і з довершеною майстерністю, не були суто декоративним оздобленням – це функціональні обережні, захисні інструменти, і саме в такій якості їх сприймали і використовували. Якщо геометричний орнамент походить від розуміння побудови Всесвіту, то рослинний навіяний пізнанням людиною світу Явленого і всіх притаманних йому, втілених у різному вигляді форм життя. Разом всі вони складають життєдайну систему, яку наші Пращури називали Вєщий Лєс або скорочено Вєлєс. Це ім’я і всього природного світу Землі, і Бога, який його контролює і упорядковує, тобто це уособлена назва всіх могутніх сил природи.

  Світ Вєлєса вразливий і чутливий до найменшого втручання. Коли в нього потрапляє щось вороже, шкідливе, про це миттєво дізнається вся система Матінки-Землі. Зникнення найменшої комахи чи непомітної рослини викликає порушення балансу, гармонії цього світу, що вже казати про втрати цілих видів тварин і рослин. Наукові терміни „біосфера” або „екосистема” не передають і сотої частини від змісту поняття „Вєщий Лєс”, кожен компонент якого представлений окремою життєвою формою, наділеною здатністю відчувати вплив незліченої кількості інших творінь природи, їхніх енергетичних посилань. Головні заповіді наших величних Пращурів сповіщають, що треба свято шанувати своїх Богів і Предків та жити по Совісті в ладу з Природою, адже природа – те, що при Роді і забезпечує умови для життя. Порушення цих заповідей призводить до загибелі природи і деградації людства. Коли люди за певних умов і під певними впливами забули ці настанови і вирішили очолити природу, вони одразу відірвалися від неї, стали чужинцями у власному домі, бо не змогли відчувати, відати, втратили здатність приймати сигнали природного середовища, його обережний і застережливий голос.

  Окрім неповторного зовнішнього вигляду і особливого хімічного складу кожна рослина має унікальну енергетичну композицію, яка залежить, між іншим, від умов зростання. Саме цей фактор відіграє вирішальну роль у застосуванні рослин в практиках цілительства, і найбільш дієвими є рослини, що зібрані у безпосередній близькості до місця проживання людини. Звичайно, умови великих міст не можна вважати сприятливими для збору таких рослин, бо вони напевно більше шкідливі, ніж корисні для людини. Важливо взагалі, хто, як і коли займається заготівлею лікарняних рослин. Відаюча людина вміє бачити навіть ауру рослини.

  Всі ці особливості живих рослин, образ яких відтворений у вишивці, впливають на людину, але сила впливу залежить від того, наскільки усвідомлюють майстри, що здійснюють вишивку, істотні ведичні підходи і знання, яку енергетику закладають у своє творіння, яку техніку і образне рішення обирають. Тут, як і при створенні геометричного орнаменту, не існує дрібниць – важливі якості матеріала одежі, структура і кольори ниток, характер образів в залежності від розташування вишивки. У різних регіонах слов’янських земель мотиви рослинних орнаментів вишивки відображали поширені саме в цих краях рослини. На південно-слов’янських, в тому числі українських землях розповсюджені образи маку, ружі, мальви, польових квітів як у стилізованому, так і у досить реалістичному зображеннях.

  Край подолів і рукавів жіночого вбрання вкривають обережні смуги вишивки квітів на стеблах, схилених до низу. Це одночасно прихильне ставлення до землі-годувальниці і запобіжник від проникнення важких енергій землі у вищі області – зігнута квітка приймає і тут же спрямовує в зворотньому напрямку низковібраційні, але дуже поживні потоки.

 

  Вище на подолах поясної одежі і посередині рукавів сорочок розквітають прямі, стрункі рослини, що тягнуться до світла, творчості, душевного тепла. На рукавах також зображують вертикальні смуги, між якими розташовані квіти на хвилястих стеблах, або розкидки з окремих квітів. Розлогі, колористично насичені рослинні композиції прикрашають перед вбрання на грудях під коміром – у цьому буйному танку відчувається радісний спів Душі, заквітчаної візерунком із найкращими побажаннями здрави, добробуту, щастя. Такі орнаменти виглядають динамічно, нарядно, і притаманні вишивці на одежі дівчат і молодих жінок. З віком жіноча вишивка рослинних мотивів стає більш стриманою. На одежі чоловіків зображення рослин зустрічається не часто і лише на сорочках повсякденних. Парубки вдягали сорочки з вишивкою дубового листя чи хмелю на сільські вечорниці, а справжні свята і обряди вимагали вбрання, в якому відображений статус людини, її походження, власні здобутки.

  При абсолютній повазі наших Предків до усіх проявів природного середовища, вони не зображували дикі лісові рослини у вишивці, а польові квіти зустрічаються саме на обрядовому одязі, до якого, наприклад, відносяться спеціальні сорочки, що вдягали на жнива. Пов’язаний з важкою працею процес збору врожаю був, тим не менш, справжнім святом, обрядовим дійством, коли люди ніби приймали пологи у Матінки-Землі, що принесла добрі плоди. Жнива були одним з тих небагатьох обрядів, коли жінки виходили поза межі свого двору в самих сорочках без верхньої одежі, хоча і підперезувалися. Подоли жнивних сорочок прикрашали специфічні вишивки, в яких могли переплітатися геометричні і рослинні елементи, там були присутні зображення зрілого колосся і польових квітів.

  Сьогодні практично неможливо привести приклад автентичного одягу з вишивкою лісових квітів, оскільки у найбільшій кількості збереглися саме предмети вбрання найпоширенішої касти у суспільстві – трудівників із селян та ремісників. Вони зображували те, що було поряд з ними. Ліс для них теж не чужий і корисний своїми дарами все ж таки був частиною дикої природи, не відносився до рукотворно налагодженого життєвого простору. Особливими, пов’язаними із глибинною суттю царства Вєлєса мотивами прикрашали своє вбрання жреці лісів – друїди. Від цих орнаметів віяло густою темрявою урманів, ароматною прохолодою лісових галявин і глибинним, нутряним голосом землі, який розносив з вітром шепіт дерев. Тому важливо не просто майстерно і красиво відтворити рослинний орнамент на одязі – треба знатися на його символіці, пов’язаній з природними прообразами, їхніми якостями і місцем у середовищі батьки Вєлєса, а також вдягати вбрання з відповідними вишиванками у доречних обставинах.