Рослинні візерунки завжди прикрашали народне вбрання. Між тим, їхні гармонійні природні форми, відтворені у художній образності і з довершеною майстерністю, не були суто декоративним оздобленням – це функціональні обережні, захисні інструменти, і саме в такій якості їх сприймали і використовували.

  Алатир – найпоширеніший символ у слов’янській орнаментальній графіці, зустрічається на виробах декоративно-прикладного призначення багатьох народів північної півкулі, які в тій чи іншій мірі успадкували давні ведичні знання.

    Етнографія і музеєзнавство як самостійні історичні дисципліни розвиваються близько 150 років і за цей час накопичили величезний обсяг матеріалів, що виступають інформаційними джерелами для вивчення давньої слов’янської орнаментальної традиції.

   В основу більшості давніх народних орнаментів покладений ромб як центральна фігура композиції, послідовна комбінація з кількох ромбів або ромбічна сітка. Ця гармонійна геометрична фігура в орнаментальній графіці та вишивці передає три основні образи, пов’язані з побудовою Всесвіту: